Войовничий Роман Чайка – музикант і журналіст

Одним з гостей фестивалю «кРок у майбутнє», що проходив 31 серпня – 1 вересня 2008 року, була львівська група «Мертвий півень», яку, на жаль, в Херсоні знають не дуже добре. Правда, дехто знає гітариста – але, скоріш, не як музиканта, а як журналіста – це гострий на язик дотепник Роман Чайка з 5-го каналу. Взагалі-то, деяка частина херсонських поціновувачів доброї української рок-музики не залишає творчість цього культового гурту поза увагою, але для багатьох глядачів фестивалю вони стали справжнім відкриттям.
Отже, «Мертвий півень»: вік – 18 років, склад – 6 музикантів, назва - … Тут цікавіше. Незвична назва «Мертвий півень» має багато семантичних нашарувань. На вибір пропонуються наступні. По-перше, це ідіома, яка означає невдачу, поразку. По-друге, за давнім українським звичаєм, наречений, який у першу шлюбну ніч виявляв, що для його благовірної ніч далеко не перша, вивішував мертвого півня на горотьбу, щоб всі бачили, як жорстоко його надурили. По-третє, пам’ятаєте пісню «Мертвий півень» легендарних «Братів Гадюкіних»? Але пікантність назви, що з’являється при перекладі на російську мову, музиканти побачили не одразу... Тому від «блатного» значення слова «петух» у російській мові відхрещуються, бо російською не тільки не розмовляють, але й не думають, самі проблем із законом не мають і не орієнтуються на «блатну» аудиторію, а у сексуальних уподобаннях дуже консервативні.
Тож є питання: чому нормальні хлопці взяли собі таку підступну назву? Про це (і не тільки) і розповів гітарист «Мертвого півня» Роман Чайка. Отже…

Чому «Мертвий півень»?
Колись у Львові була така кав’ярня, і називалася вона «Старий Львів». Як і багато кав’ярень, оформлена була флюгером – древня кована залізна робота, залізний півник, який повертався на вітер. На сленгу цю кав’ярню між собою ми називали не «Залізний півень», а «Мертвий півень». Ми говорили, що збираємось собі на каву в «Мертвому півні». Оце ми там тусувалися – журналісти, студенти, тащилися від сучасної європейської літератури, поезії, мали гітари, творили пісні, крім нас там тусувалися кегебісти, алкоголіки, бомжи. Внизу, на першому поверсі, мами кормили дітей морозивом, а на другому поверсі можна було пити каву, пити коньяк, і курити цигарки, спілкуватися між собою і з кегебістами.
І тут у розмову втрутився соліст гурту Місько Барбара, стверджуючи, що коньяку вони не пили – лише каву. На що Роман погодився, зауваживши, що справді, для спілкування та творчості кави їм вистачало.
Тож ваше ставлення до паління та алкоголю - негативне?
Ми абсолютно категорично ставимося проти куріння і алкоголю, тобто, я скільки курю, стільки і хочу кинути, більше того, хлопці скільки п’ють, стільки хочуть кинути. Ми категорично проти алкоголізму і куріння. Ми взагалі ідіотські рокери (з точки зору стереотипу про рок-музику), тому що у нас всі учасники групи «Мертвий півень» мають одну або дві вищі освіти, ми самі щось творимо - крім музики. В усякому випадку, нас не можна назвати якимись такими рокерами, які загинули від того, що обригалися і задихнулися від свого блювотиння. Ми не є ця формула – rock, drug, sex і rock-n-roll. Ми граємо рок, ми дуже любимо секс, ми любимо рок-н-рол, ми любимо дівчат, літературу, філософію…
А що вам подобається на фестивалі «кРок у майбутнє»?
Нам подобається три речі. Перша – що Херсон стоїть на Дніпрі, що у вас велика кількість концентрації гарних дівчат на квадратний кілометр… Мені подобається, що в Херсоні є пара функціонерів від держави, які підтримують якісну сцену, якісний звук. Зазвичай, влада робить дуже жлобські фестивалі. А тут непогано. Те, що привезли Pain і Within Temptation – це фантастика. Страшенно гордий з того, що Херсон першим буде слухати Within Temptation, ще Київ його не слухав. Так що ви молодці.
А що ви робили в Херсоні у вільний час?
Першу половину дня я вивчав ваше місто, в нас була дівчина з педагогічного університету, яка показала Херсон, тут такі речі є… Я дивився древній Херсон – його небагато лишилося. Але його можна відреставрувати і таким чином заткнути всю ту совдепію в дупу і відновити справжній старий Херсон. А якщо тут відкриють підземне місто, то від туристів просто не буде відбою. Треба примусити зробити з Херсону не просто порт для перекачки контрабанди, а нормальне місто, яке можна було б відродити.
А щодо улюбленої літератури?..
Сьогодні я в Херсоні купив останній роман Єшкєлева про Фінкеля – легендарного архітектора і скульптора. Дівчинка з Херсону, яка вчиться у педагогічному університеті, по моїм намовлянням купила собі останній роман Сергія Жадана – «Гімн демократичної молоді», який є бомбовий; якщо його зняти, то вийде офігенний фільм – не то що якась туфта з Російської Федерації. Крім того, ми працюємо багато зараз з Юрієм Андруховичем і чекаємо, коли він народить новий роман, який буде авторизованою біографією групи «Мертвий півень»…
Своїх вже встигли поздоровити? Адже обидві львівські групи стали лауреатами…
І це нормально. Львів лежить в ямі, там тиск сильний, такий понижений. Тому багато львів’ян п’ють коньяк, каву і грають рок – це нормально, це завжди так було.
Львів - центр Європи (і водночас остання її точка), а крім того екзистенційний центр «МП» і взагалі всього кращого в Україні, місто на межі Балтийського і Чорноморського водорозділів, сюрреалізму і соцреалізму, Європи і Азії, а також добра і зла. Батьківщина Захер-Мазоха, Романа Віктюка і ще величезної кількості геніїв. Полікультурний, полінаціональний феномен.
З офіційного сайту гурту «Мертвий півень»
Я думаю, якщо ми поборемо антиукраїнську організацію - вона називається Державна корпорація Автодор, вона вбиває українців і робить такі дороги, що танки розваляться, через це ми не можемо один до одного їздити в гості за пару годин – от тоді ми зможемо більше спілкуватися. Ви не уявляєте, як ми зможемо знайти один в одному стільки цікавого! Їздити по Україні – це такий кайф… Проїхати, наприклад, з Києва до Херсону - це все одно, що проїхати всю Європу туди й назад – стільки ж часу йде на це. Є велика кількість херсонців, які ніколи не пили каву у Львові, львів’яни, які ніколи не їздили до Херсону, щоб покупатись в Дніпрі і половити рибку. Це треба ламати. Цьому нам заважає організація Укравтодор – вона краде наші гроші і заважає нам дружити. Якщо ми її поборемо – у нас буде фантастичний варіант, і у Львові всі будуть знати харківські, луганські, донецькі чи херсонські групи, а херсонці будуть знати львівські, тернопільські, франківські і так далі.
Те, що кожен з музикантів гурту десь ще працює, - це концепція чи життєва необхідність?
По-перше, це неможливість, оскільки музичний ринок в Україні - не український. А по-друге – всім щось хочеться ще робити. Наприклад, Мар’ян працює на радіо звукорежисером, Місько – в театрі «Арабески» в Харкові, я на телебаченні, Юрко Чопик має книжкове видавництво. Тобто, всі щось мають, і це все одно творчість.
Що треба зробити, щоб музиканти могли заробляти на життя музикою.
Треба, щоб був музичний ринок. Треба, щоб виплачувалися роятлі (тобто, за кожну прокрутку пісні має бути гонорар). Продаж альбомів має бути не таким, як в нас є, через Інтернет - він має бути реальним. Має бути український ринок, коли теле- і радіокомпанії мають підтримувати продукт український, а не розкручувати кожен день якісь «співаючі стрінги» з Москви чи іншу якусь фігню.
Взагалі, з форматом можна боротися?
Боротися з дураками. Дураки роблять формат – не формат робить дураків. Треба дураків знищувати, у нас дураки тримають мас-медіа. Я не тримаю мас-медіа - я просто працюю серед дураків.
Не страшно?
Страшно тільки було у Грузії, а нам треба боротися.

Мабуть, тому Роман і був у жовто-чорній футболці з войовничим написом «До зброї».

Лариса Жарких
2008